поспішити
Смотреть что такое "поспішити" в других словарях:
поспішити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
поспішити — див. поспішати … Словник синонімів української мови
поспішати — поспішити (старатися, намагатися щонайшвидше зробити щось, виконати якусь роботу, дію), квапитися, хапатися, швидкувати; гнати(ся), бігти (намагатися швидше, вчасно прибути кудись) … Словник синонімів української мови
поспішати — а/ю, а/єш, недок., поспіши/ти, шу/, ши/ш, док. 1) з інфін., з чим і без додатка. Старатися, намагатися якнайшвидше зробити що небудь, виконати якусь роботу; спішити, квапитися. || тільки док., перев. з інфін. Надто рано, передчасно зробити що… … Український тлумачний словник
спішити — I сп ішити див. спішувати. II спіш ити шу/, ши/ш, недок. 1) з інфін., з чим і без додатка.Старатися, намагатися якнайшвидше зробити що небудь, виконати якусь роботу; квапитися, поспішати. 2) Швидко йти, бігти, пливти, їхати і т. ін.; прагнути… … Український тлумачний словник
спішити — дієслово доконаного виду примусити злізти з коня спішити дієслово недоконаного виду поспішати … Орфографічний словник української мови
поквапитися — плюся, пишся; мн. поквапляться; док. 1) Поспішити зробити що небудь. || Поспішити зробити що небудь передчасно. 2) Швидко попрямувати, попростувати куди небудь. 3) на кого – що. Поласитися на когось, щось, спокуситися ким , чим небудь … Український тлумачний словник
розганятися — я/юся, я/єшся і розго/нитися, нюся, нишся, недок., розігна/тися, розжену/ся, розжене/шся, док. 1) Рухатися, поступово збільшуючи швидкість. || тільки док., до кого, куди, розм. Поспішити, кинутися до кого небудь, кудись. || з інфін., розм.… … Український тлумачний словник
облыганиѥ — ОБЛЫГАНИ|Ѥ (3*), ˫А с. Клевета, ложное обвинение: аще ли инако облыгаѥть еп(с)пъ или съ нимь попове... акы скрьбь творѧще ѹбогыимъ. облыганиѥ же и зълословиѥ словѹ. (διαβολήν) ΚΕ XII, 956; Постисѧ или˫а. постиша же сѧ и наѹфеа ѹбивъше и. нъ онъ… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
подъласкати — ПОДЪЛАСКА|ТИ (1*), Ю, ѤТЬ гл. Подольститься: поспѣшити бо достоино по дрѹзѣ, а не подъласкати, и дѹмати с нимъ, ˫аже полезна˫а, неже помыслити на нь. (μὴ συμπανουργεῖν) Пч н. XV (1), 40 … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
